«У ГОРОДІ БУЗИНА, А НА ХОРТИЦІ ДІДЬКО». Коментар ДНЯ «



Із великим задоволенням прочитав на сайті «Хроники и комментарии» матеріал Олега Шемчука «Що планують зробити на Хортиці і хто отримає на це гроші» про майбутні роботи на території заповідника на острові Хортиця. Видно, що багато людей зацікавлено в тому, щоб Хортиця цвіла і пахла. Та коли уважно прочитав, то побачив, що це чергове відмивання грошей.

Об этом сообщает Охота на акул


Нам, бувшим працівникам заповідника, які почали працювати в ньому у 1970 році, це добре видно. Знищена експозиція, гинуть діорами, валиться приміщення, бо воно знаходиться на плавуні, і не сьогодні завтра може рухнути, а вони пишуть про якійсь Курган Єднання! За двадцять років (з 1970 по 1990) були виховані музейники, які створили таку експозицію, що подивитися на неї їхали на Хортицю з усього світу!


Як так вийшло, що на очах всього міста, усієї громадськості Хортиця понівечена, музей на Хортиці, краса усієї України, знищений, не працює. В першу чергу потрібно сказати, що так відносилися, і місто, і область до призначення керівництва заповідника, призначалися випадкові, неперевірені кадри.


Досить згадати генерала Крапивку, який цілих десять років розвалив все, що тільки можна було розвалити. Ресторан біля Музею, який був спочатку побудований, щоб в ньому обідали працівники музею, він віддав в аренду власникам ресторану і ті його оплели такою непрохідною ділянкою, що туди могли приїздіть тільки високі особи.


І так у всьому. Першого директора Заповідника Арнольда Сокульського заставили підписати акт прийому з 72 недоліками. А на чолі будівництва був всім відомий Будівник Сухомлін.


Щоб відреставрувати музейну експозицію і сам музей, потрібно відреставрувати спочатку саме приміщення. Тільки після цього можна рухатися вперед. Дивлячись на той план, що надрукований у «Хрониках и комментариях» видно, що нічого там не буде, бо там тільки вирішують, хто і як буде розподіляти кошти.


На жаль, кадрів для такої великої роботи в заповіднику немає. Розірвана нитка поколінь, яка постійно існувала в заповіднику. Треба сказати, що ні управління культури, ні обласні чиновники, ні міністерство культури України не берегли свої музейні кадри, назначаючи на такі відповідальні посади випадкових людей. Наприклад, заступником директора по науці призначили якусь Плетень, яка до цього працювала в тюрмі. Ось такий рівень! А людині, яка побудувала експозицію музею дозволили піти з музею.


І тепер ми маємо те, що маємо! Розтрощений ЦНІПТІМЕЖ, будівництво моста через Хортицю. Який би не був Сокульський, але він ніколи не побудував би на святій Хортиці собі хатку, як зробив це сучасний директор Заповідника Максим Остапенко, разом із рупором партійності і Верховної Ради Ванатом. Що ж казати про інших? Мабуть правильно кажуть, що риба тухне з голови!


Знищена експозиція, розвалено приміщення музею, а вони тільки руками розводять і чекають субвенцій. Ніколи не думав, що прийдеться писати це через 50 років існування Заповідника. А прийшлось.


Віталій Шевченко, історик

Источник: Times

TOP